ГЕ́МОН, а, чол., фам. Те саме, що демон;
// Уживається, як лайливе слово. — Відчитала їх, гемонів, як сама хотіла, аж полегшало на душі (Олесь Гончар, II, 1954, 219); — А решту [грошей].. Антону віддасть, а той проп’є, гемон (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 201).
ГЕМОН
Тлумачення слова