ГЕЙБИ, спол., діал. Наче, немов. Зачинаю привикати до тої пітьми. Бігме, у чоловіка гейби котячі очі відростають (Іван Франко, I, 1955, 118); — Вслухаюсь, Ганно, в цей гомін, і тішить він мене, гейби хлопчака (Михайло Стельмах, Над Черемошем, 1952, 17).
ГЕЙБИ
Тлумачення слова