ГАЗЕЛЬ 1, і, жін. Тварина родини антилоп, швидка, з тонкими і довгими ногами. Вона ішла… мені ж здавалось, що газель, Поміж кущами кроком полохливим, Назустріч бистринам бурхливим, Униз спускається зі скель (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 87); [Козеліус:] Воєвода вертається з Дівочої гори, Де бавився шляхетним полюванням На кабанів та на газель лісових (Іван Кочерга, I, 1956, 450); * У порівняннях. [Елеазар:] Шукаймо ж, браття, до святині шляху так, як газель води шука в пустині (Леся Українка, II, 1951, 146).
ГАЗЕЛЬ 2, і, жін. Віршова форма поезії народів Сходу, що складається з 10—12 двовіршів, об’єднаних однією римою, яка повторюється в кожному парному рядку. Неписьменні язгульомці, ванчці і рушанці біля нічних вогнищ читали нам вірші Сааді з «Бустану», газелі Хафіза (Літературна Україна, 29.V 1962, 1).