ГА́ВРИК, а, чол., зневажл.
1. Те саме, що ґава 2. — Бельбас, — приказував Сашко, — дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору. Гаврик (Юрій Яновський, I, 1958, 336).
2. Людина, яка нічим не виділяється з загальної маси. — У самому місті екзамен тримав, у школу механізації.. Казали — по десять гавриків на одне місце (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 369).