ГАВКУ́Н, а, чол., розм.
1. Собака. Вп’явсь [ветеринар] очима в гавкуна, Ближче підступає. Пес як цапне — мить одна! — І поли немає (Степан Олійник, Вибр., 1959, 259).
2. перен., зневажл. Про панського прислужника і подібних до нього. Панський гавкун [Ностірі дарунками приманив дівчину (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 50).