ГАУПТВА́ХТА, и, жін.
1. Приміщення для заарештованих військовослужбовців. Коли Володимир Іванович з братом, показавши вартовому перепустку, прийшли на гауптвахту, Волька.. сидів на нарах і щось мугикав під ніс (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 93); Безшабашний виріс [брат], севастопольська гауптвахта від нього не прочахала, та й зараз з ним клопоту доволі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 406).
▲ Садити (посадити) на гауптвахту — брати під арешт (військового). — До четвертої години маємо відпустку.. Якщо запізнимось, посадять на гауптвахту (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 48); Сидіти на гауптвахті — бути під арештом. За ці «жартм» Льоня не раз діставав від конфліктної комісії догани, позачергові наряди, сидів на гауптвахті (Іван Микитенко, Я, 1957, 476).
2. заст. Сторожове приміщення з спеціальною площадкою, на яку виводять варту.