ГАСИ́ТЕЛЬ, я, чол.
1. Назва різних приладів, пристосувань і речовин для гасіння світла, вогню і т. ін.
2. перен., заст. Той, хто не дає розвиватися чому-небудь. В могутньому розгортанні руху за мир — гнівна й грізна пересторога паліям війни та гасителям життя (Юрій Смолич, VI, 1959, 557).
3. техн. Обладнання для ослаблення або припинення якої-небудь дії. Гаситель коливань.