ГА́СНУЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гаснути. Воно [серце] не заклекотало, як колись клекотіло, а тихо жевріло, наче гаснучий жар (Нечуй-Левицький, III, 1956, 221); Це були вже не слова, а останні почуття в його гаснучій душ! (Олександр Довженко, I, 1958, 494);
// у знач. прикм. Часто при певних категоріях дослідів ми навмисне застосовуємо повторення гаснучих гальм, щоб зробити їх цілком байдужими (Павлов, Фізіологія вищої нервової діяльності, 1951, 53).
ГАСНУЧИЙ
Тлумачення слова