ГАШИ́Ш, у, чол.
1. Наркотичний збудник, який виробляється з індійських конопель.
2. перен. Взагалі щось одурманююче; дурман. — Горстка [емігрантів].. найшла для свого пановання [панування] тисячі дурнів, божевільних, що.. відмалку кормилися не здоровою стравою, а гашишем і опієм, що у нас зветься емігрантською літературою! (Іван Франко, III, 1950, 382); [Острожин:] Так, так, я називаю се гашишем, отой «обмін думок» так званий; отой калейдоскоп вражень, ідей, змагання розуму і почуття, що ми звемо інтелігентним життям (Леся Українка, II, 1951, 83).