ГАРНЕСЕНЬКО

ГАРНЕСЕНЬКО. Присл. до гарнесенький. Й сіла, і суконочку свою гарнесенько розкинула по кріслі (Марко Вовчок, I, 1955, 375);
//  Як слід. Гарнесенько обіймемось Та любо та тихо Пожартуєм (Тарас Шевченко, II, 1953, 286).