ГАРНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до гарний 1, 2. Гарненький європейський городок [Катанья] (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 354); Взяла [стара] за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку (Марко Вовчок, I, 1955, 10); Петрик — гарненьке хлопча, в шкільному одязі, сонний і сп’янілий, не міг підняти з стола важкої голови (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 211); Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле [Щука] то щупачка,.. Або линів гарненьких (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74).
ГАРНЕНЬКИЙ
Тлумачення слова