ГАРМО́НЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до гармонь. Іншим разом в одному з класів почався урок, в середині якого почулися звуки гармоньки і глухий, немов віддалений, спів (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 36); — Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 67).
ГАРМОНЬКА
Тлумачення слова