ГАРМО́НІКА, и, жін., розм. Те саме, що гармонія 2. [Пашка:] А як заграє на гармоніку, то аж душу тягне (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 156); Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 28).
ГАРМОНІКА
Тлумачення слова