ГАРМОНІЮВАТИ, юю, юєш, недок. і док.
1. неперех. Бути у відповідності з ким-, чим-небудь. Темно-русяве волосся прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 89); Волосся її вже давно побіліло, і ця сивина не гармоніювала з очима, в яких ще світилися молоді, яскраві вогники (Вадим Собко, Серце, 1952, 19).
2. перех., муз. Те саме, що гармонізувати 1. Пісні в хорі оброблялися обережно, шанобливою рукою; керівник, сам композитор, тільки гармоніював їх мелодії (Іван І. Волошин, Місячно срібло, 1961, 334).