ГАРМОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до гармонії (див. гармонія 1 1). Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору (Мистецтво, 6, 1955, 10); Поряд з мелодичним слухом існує слух гармонічний, який характеризується відчуттям, у співзвучності кількох висот в одному тембрі (Радянська психологічна наука.., 1958, 16).
2. рідко. Те саме, що гармонійний 2. [Макс:] Жодна мускульна робота не обходиться без участі мозку. Наша мета — гармонічний розвиток всієї людини, — і тіла й душі (Іван Кочерга, II, 1956, 267).