ГАРМА́Ш, а, чол.
1. іст. Майстер, який виготовляв і обслуговував гармати. [Мар’яна:] Начиніть набоями гармати! [Катря:] А покажіть нам, діду, як і що. [Дід:] Був гармашем, то стану у пригоді (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 552); У Запорізькій Січі були й гармати. Козаки були прекрасними гармашами (Історія УРСР, I, 1953, 164).
2. розм. Те саме, що гарматник. Гей, гармаші! озвітесь із гармат! (Словник Грінченка); Чому гармаші, поскладавши тілогрійки, не відлучаючись ні на секунду від своїх гармат, стоять біля них у таких по-мисливському напружених позах? (Олесь Гончар, III, 1959, 359).