ГАРКОТІТИ, очу, оти́ш, недок., розм. Підсил. до гиркати. — Я чув його, ще там щось гаркотить із своїм касієром, — потвердив один ріпник (Іван Франко, IV, 1950, 18); Попереду в темряві ворушилася, гаркотіла, звиваючись, безкрая людська ріка, що текла не вниз, а насупроти гір (Олесь Гончар, I, 1954, 67).
ГАРКОТІТИ
Тлумачення слова