ГА́РКІТ, коту, чол., розм. Те саме, що гиркання. Всюди рух, гамір, крики, гаркіт, пили, стук топорів (Іван Франко, 1, 1955, 154); Постріл її [бронебійки], порівняно з потужним важким гаркотом танків, пролунав блідо, тонко, майже тендітно (Олесь Гончар, I, 1954, 340).
ГАРКІТ
Тлумачення слова