ГАРЯЧЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до гарячий. — От бублики гаряченькі, з мачком… (Квітка-Основ’яненко, II, 1950, 14); День був літній та гаряченький (Іван Франко, II, 1950, 169);
// у знач. ім. гаряченьке, кого, сер. Гаряча страва. «То ж, сердега, і зараз — коли він гаряченьке їв!» — подимав Яшко, і жаль так стало (Андрій Головко, I, 1957, 137).
ГАРЯЧЕНЬКИЙ
Тлумачення слова