ГАРЯЧЕ

ГАРЯ́ЧЕ. Присл. до гарячий 1—3. Травень цвіт вишневий тихо стеле, Сонце камінь гаряче пече (Микола Шеремет. Щастя.., 1951, 23); Віталій Стратонович .. гаряче взявся за господарство, вивчення історії козаччини і, особливо, військової справи (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 85); Ви почали Якимові гаряче викладати про все, що вам довелося бачити сьогодні (Панас Мирний, IV, 1955, 324); Занадто гаряче люблю загальнолюдські ідеали справедливості, братерства й волі (Іван Франко, I, 1955, 27);  * Образно. Гаряче світилися добре надраяні мідні поручні, ручки, панелі (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 5);
//  у знач. присудк. сл. У хаті душно та гаряче (Марко Вовчок, I, 1955, 297).