ГАРЕ́М, у, чол.
1. Жіноче приміщення у будинку багатих мусульман. Грек розказував про східні гареми, про афінських грекинь (Нечуй-Левицький, I, 1956, 344); Стоять з гарему звалища сумні, Садок і башта, тут в колишні дні Вродливі бранки вроду марнували (Леся Українка, I, 1951, 71).
2. перен. Мешканки цього приміщення, жінки багатого мусульманина. Саул, не будучи дурак, Набрав гарем собі чималий Та й заходився царювать (Тарас Шевченко, II, 1953, 352); * Образно. Червоний півень, схожий на сердитого турка в чалмі, .. щось тривожне крикнув на курячий гарем (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 95).