ГАРЦІВНИ́К, а. чол.
1. Той, хто гарцює на коні. Падишах з узгір’я дивився на гарцівників (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 526).
2. діал. Жартівник, пустун;
// Танцюрист.
ГАРЦІВНИ́К, а. чол.
1. Той, хто гарцює на коні. Падишах з узгір’я дивився на гарцівників (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 526).
2. діал. Жартівник, пустун;
// Танцюрист.