ГАРБУЗИ́ННЯ, я. сер. 1. Стебла та листя гарбуза; огудина. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 262); * У порівняннях. І ще на моїх очах теліпалося якесь клоччя од сну, а ноги плутались, мов у гарбузинні, а ми вже з хати вийшли у свіжу темряву (Степан Васильченко, I, 1959, 309).
ГАРБУЗИННЯ
Тлумачення слова