ГАРА́ПНИК, а, чол. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців. Погонич од злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 184).
ГАРАПНИК
Тлумачення слова