ГАНЬБУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.
1. перех. Ганьбити (у 2 знач.). Так недотепа-неборак Ганьбує те, чого не знає, І думає, що добре так (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 136); — Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 384).
2. ким, неперех. Гребувати, нехтувати. — Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (Павло Чубинський, V, 1874, 690).
3. неперех. Жити безчесно. Судив мені Бог та й п’яниченьку мужа, що він п’є і ганьбує, та ще й дома не ночує (Словник Грінченка).