ГАНЬБА́, и, жін.
1. Принизливе для кого-небудь становище. Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 67).
2. Недобра слава; безчестя. Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Тарас Шевченко, II, 1953, 207); Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село (Михайло Стельмах, I, 1962, 107).
3. Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь. [Комісар:] І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті (Олександр Корнійчук, I, 1955, 32).
♦ Ганьбу давати, заст. — гудити, ганити. — Лучче було ганьби не давати: зради не було б, сорому (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 239).