ГА́МІР, мору, чол. Те саме, що гам 1. Франко прислухався до нічного гамору великого міста (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 127); До них линув невиразний гамір трудового дня на колгоспному дворі (Василь Кучер, Вогник, 1952, 59); Він заглибився в свої ієрогліфічні картки і не звертав жодної уваги на грюкання дверей, шум, гамір людських голосів (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 252).
ГАМІР
Тлумачення слова