ГА́МА, и, жін.
1. Послідовно зростаючий або спадаючий щодо висоти ряд звуків у межах октави. За стіною з-за лівих дверей хтось почина грати гами (Леся Українка, II, 1951, 66); Якась невпевнена рука ніби намацувала і перемагала непосильні сходи і спуски музичних гам (Іван Ле, Право.., 1957, 276).
2. чого, перен. Послідовний ряд яких-небудь однорідних, але відмінних одне від одного предметів, явищ; послідовна зміна яких-небудь явищ. Природа — чудовий митець. На своїй палітрі вона має багату гаму барв (Наука і життя, 9, 1961, 44); Кожна зморшка землі збуджувала в ньому цілу гаму настроїв (Петро Панч, Синів… 1959, 13).