ГАЛУНЕ́ЦЬ, нця, чол. Зменш. до галун 1. Видали навіть два шматки сріблистого галунця й звеліли пришити собі їх на погони (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 86); — Де ваш син? — грізно гаркнув на це голосіння кривоносий жандарм з срібними галунцями під великим орлом на кашкеті (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 386).
ГАЛУНЕЦЬ
Тлумачення слова