ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасливий. Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м’яч (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 30);
// у знач. присудк. сл. В бодезі [корчмі] накурено, галасливо, душно (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 7).
ГАЛАСЛИВО
Тлумачення слова