ГАКНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до гакати. — Га! — гакнув Прокіп і спинивсь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 124); — Га? — товсто гакнув Яків і знову зирнув на світло (Панас Мирний, I, 1954, 293).
2. Ударити, стукнути. Він з досади так гакнув по зубилу, що молоток зіскочив і боляче вдарив його в руку (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 24).