ГАКІВНИ́ЦЯ, і, жін., іст. Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV—XVI ст. Як понесуть товариша В новую світлицю, Загомонять самопали, Гукнуть гаківниці (Тарас Шевченко, I, 1951, 508); На валах стояли гармати і гаківниці, щоб відбивати наглі напади ворогів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 402).
ГАКІВНИЦЯ
Тлумачення слова