ГАЙДУ́ЦЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до гайдук 1—3. Його [князя Острозького] люди схопили нас зненацька. І коли б не воєвода, мабуть, учинили б над нами суд гайдуцький (Іван Ле, Україна, 1940, 205);
// Належний гайдукові, гайдукам Над Балканом свищуть кулі Із гайдуцьких Із повстанських Самопалів (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 11).
ГАЙДУЦЬКИЙ
Тлумачення слова