ГАДЕНЯ́, яти, сер.
1. Маля гада (у 1 знач.).
2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. Один [кріпак] і впав. Кров йому аж ллє, посинів увесь, лежить, а це гаденя, Свєнціцький, нагаєм його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 48);
// Уживається як лайливе слово. І враз він дівчинку шалено одірвав Од діда кволого.. І крикнув: «Коню мій! Ану-бо копитами Стопчи маленьке це шкідливе гаденя!» (Максим Рильський, II, 1956, 16).