ҐЕЛҐОТАННЯ

ҐЕЛҐОТА́ННЯ, ҐЕЛҐОТІ́ННЯ, я, сер. Дія за значенням ґелґотати і ґелґотіти і звуки, утворювані цією дією. Навесні над Воркутою стоїть гамір від гусячого ґелґотання (Іван Багмут, Опов., 1959, 47); — Ґелґотіння гусей, крякіт качок, різноголосий гомін, засмаглі обличчя циган і циганок (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 151); Знову почулося знадвору ґелґотання німців (Олесь Гончар, I, 1954, 133); Не чув [Мамай] і німецького ґелґотіння рейтарів — біля дверей та під вікном (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 85).