ФУ́РКІТ, коту, чол. Звуки, утворювані крилами птахів при польоті або швидким рухом, дією чого-небудь. Табунець горобців з фуркотом вилетів із клуні (Михайло Стельмах, II, 1962, 403); Тихо було навколо, спали степи. З фуркотом спурхували з придорожньої трави обважнілі жайворонки в темноту (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 368); Кайло вкрилося туманом, і холодну дерев’яну ручку було чути навіть крізь рукавиці. Земля була мерзла і тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 481).
ФУРКІТ
Тлумачення слова