ФУК 1, а, чол. Шашка, яку знімає партнер за недогляд під час гри в шашки. Узяти фука.
ФУК 2, у, чол., діал. Крик, галас, дорікання, сварка.
З фуком — з криком, галасом, докорами; сварливо. — Ну-ну! — розходились! От іще татуня спом’яніть! — озвалась Мася з фуком (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 190); Говорив [Юра] із нею [жінкою] часто з фуком, не раз і побивав (Іван Франко, IV, 1950, 400); Виштовхує [Віра Славка] — за двері: з фуком, грюкотом, демонстративно одягається — на цілий день. Пішли (Яків Качура, II, 1958, 20).