ФУФА́ЙКА, и, жін.
1. Тепла плетена, вовняна або байкова сорочка чи безрукавка. Фуфайки ж, сплетеної Раїсою, він не мав права скидати цілу зиму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 329); Гвоздін, Буянов, Пєтушков ..В їдальні на ніч полягали, А на долівці, у кутку — Тріке в фуфайці й ковпаку (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 142); Під сорочками ж на голому тілі вони носили бруднющі фуфайки, повні нужі (Юрій Яновський, II, 1954, 37).
2. Стьобана куртка на ваті. Явдоха перехрестилась, ватяну фуфайку на плечі — і з хати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 523); Бульдозеристи.. й тут на фотографіях, веселі, безшабашні, а одягнуті ще по-зимньому чи по-весняному — в фуфайках (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 185).