ФРИКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Який утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення (про звук); щілинний. Звук [в] у типовій українській вимові звичайно губно-губний фрикативний дзвінкий приголосний, інакше, білабіальний, «двогубний», тобто творений обома губами (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 387).
ФРИКАТИВНИЙ
Тлумачення слова