ФРОНТОВИ́К, а, чол. Той, хто перебуває або був на фронті (у 3 знач.) в діючій армії. — Може, тому, що фронтовик щодня зустрічається з смертю віч-на-віч, — уголос міркував зараз Антонович, — може, саме тому він пізнає, краще за інших, справжню ціну життя (Олесь Гончар, III, 1959, 282); Колишні фронтовики є на кожному підприємстві (Комуніст України, 6, 1967, 24).
ФРОНТОВИК
Тлумачення слова