ФРОНТО́НЧИК, а, чол., архт. Зменш. до фронтон. Широкі, округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (Михайло Стельмах, I, 1962, 78); Будівельники довго щось там мудрували, доліпили до колишнього гаража якийсь фронтончик, якісь навіть колони (Павло Загребельний, Диво, 1968, 288).
ФРОНТОНЧИК
Тлумачення слова