ФРОНТОН

ФРОНТО́Н, у, чол., архт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом. Годинник на фронтоні невеличкої станції показував рівно сьому (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 13); Ще двоє [теслярів] прикрашали фронтон будинку чудовими візерунками, вирізаними по дереву (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 70); Основний прийом влаштування ґанку, характерний для більшої частини Української РСР (переважно лісостепової та північної смуг), це відкритий, на легких, іноді різьблених, стовпчиках навіс з фронтоном або без нього (Жилий будинок колгоспника, 1956, 109).