ФРОНДЕ́Р, а, чол.
1. Учасник фронди (у 1 знач.).
2. перен., книжн. Той, хто фрондує, виражає незадоволення ким-, чим-небудь; невдоволена, нелагідна людина. Чудний дивак, фрондер завзятий і дуелянт, що ворогів йому набридло гамувати, за стіл він у задумі сів… (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 20).