ФРЕ́СКА, и, жін.
1. Картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. Найстаршим і найцікавішим пам’ятником побуту скоморохів на Русі, крім частих згадок про них в різних писаннях церковних, є знамениті фрески на стінах.. притвора Софійського собору в Києві (Іван Франко, XVI, 1955, 210); Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка, II, 1951, 385); У фресках, якими здобив [оздобив] вежі, Сивоок намагався підсвідомо передати свої судження про світ і людей (Павло Загребельний, Диво, 1968, 678).
2. Живопис фарбами (водяними або на вапняному молоці) по свіжій вогкій штукатурці. Київський державний художній інститут почав виховувати кадри художників-монументалістів. Вони вивчають техніку мозаїки, фрески, сграфіто (Мистецтво, 4, 1966, 3).