ФРЕГА́Т, а, чол.
1. У гребному флоті — легка галера, а у вітрильному — військовий трищогловий корабель з прямими вітрилами; також купецьке вітрильне судно (XVIII—XIX ст.). Вітрила горять на фрегатах, Тікає турецький паша… (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 371); У XIV столітті заявляються нові кораблі — фрегати. Закладаються основи навігації як науки, кораблі стають багатоярусними, із складною системою парусів (Наука і життя, 1, 1964, 51).
2. Великий тропічний морський птах ряду веслоногих з чорним пір’ям, який живиться рибою і безхребетними тваринами. Крила у фрегата міцні, довгі й загострені, хвіст вилкоподібно роздвоєний. Як і орел чи сарич, він вистежує здобич зіркими очима, описуючи круги в повітрі (Знання та праця, 10, 1969, 15).