ФРА́У, невідм., жін. Уживається при звертанні до заміжньої жінки у німців, а також при називанні її імені та прізвища. — Однаково, я не наважуся назвати Вас фрау, бо ваше серденько ще, безумовно, не пізнало справжнього жару кохання… (Юрій Яновський, I, 1954, 194);
// розм. Про жінку для створення певного колориту. Шеф «організаціон Тодт», франтуватий, уже лисий і золотозубий панок, привіз з собою навіть якусь високу і страшенно худющу фрау (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 99).
ФРАУ
Тлумачення слова