ФОРМУЛЮВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням формулювати.
2. Коротка і точна словесна форма вираження думки, поняття, завдання і т. ін.; сформульоване положення, сформульована думка взагалі. Ніякий винахідник не здатен вигадати таких формулювань, які увічнено в цих протоколах (Іван Микитенко, II, 1957, 497); Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень, причому до більш-менш точного формулювання цієї відмінності він прийшов тільки в третьому своєму фольклорному збірнику 1849 р. (Максим Рильський, IX, 1962, 220); [Аркадій:] Дійсно, невдале формулювання. (Викреслює), Здається, все. Підписуйте… (Олександр Корнійчук, I, 1955, 122); Правильне формулювання задачі — це половина її розв’язання (Наука і життя, 12. 1962, 18).