ФОРМОУТВО́РЕННЯ, я, сер.
1. Те саме, що формотворення. Ряд наукових доповідей [на з’їзді анатомів] присвячується дослідженням в галузі впливу праці, фізичних вправ і спорту на формоутворення тіла людини (Радянська Україна, 9.VII 1958, 4); Крім індукції, — основного способу формоутворення, при якій одна граматична форма повністю уподібнюється іншій на підставі певної значеннєвої чи зовнішньої близькості, — слов’янська система відмінювання засвідчує також явища неповного уподібнення, так званої контамінації (Мовознавство, XVI, 1961, 28).
2. Те, що дістало певну форму, структуру.