ФО́РМЕНИЙ, а, е.
1. Прикм. до форма 10; який є формою або частиною форми. На грудях [у панка] одтопирились [відстовбурчилися] верхні краї форменого сюртука, застебнутого внизу на два ґудзики (Панас Мирний, I, 1949, 253); Одягнений він був у моряцький білий формений костюм (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 136); Входить Сашко у форменому залізничному кашкеті, в білій сорочці (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 209); — Хлопці! — заклопотано заговорив Флегонт, поспіхом підперезуючись форменим лакованим поясом з мідною бляхою (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 31).
2. розм. Справжній, дійсний. Яка гарна річ — зимова природа, коли вона формена (Юрій Яновський, I, 1954, 48); — Вилізу на клуню — і то голова крутиться. А як підтягнуть під самі хмари та попокрутять мертвими петлями? Що тоді з мене буде? Формена ганчірка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 344).