ФОРМА́ЛЬНІСТЬ, ності, жін.
1. Те саме, що формалізм 1.
2. Дія або умова, необхідна для виконання якоїсь справи відповідно до прийнятого порядку, законності. Майже ніхто не слухав того молодого оборонця, що нагадував дзижчання мухи. Всі знали, що це тільки суха формальність (Мирослав Ірчан, II, 1958, 101); Потішав, що другого свідка він [священик] сам підшукає. Це звичайна формальність, і може її виконати хто-небудь, навіть піддячий (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 570); — Хай кожен з вас усвідомить значення хвилини в нашій роботі й навчанні і зрозуміє, що швидкість виконання команди — це не проста формальність (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 8);
// Виконання якого-небудь традиційного звичаю, виробленого правила, що не має істотного значення. — Давайте я вас [сватів] до самих воріт підкочу! — кинув Павло. — Негоже так. А може, вони нам гарбуза підсунуть? — спитав Заруба. — Якого там гарбуза? Таке скажете!.. — зареготав Павло. — Це ж тільки для формальності [сватання] і через те, що вони дуже старосвітські, ці мої Чумаки… (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 15).
3. перев. мн. Офіційні вимоги, умови, які обов’язково виконуються при оформленні чого-небудь. Злагодивши потрібні судові формальності, я продав місцевому арендареві всю свою батьківщину (Іван Франко, IV, 1950, 295); Що ж до формальностей, які треба буде виконати на пошті, то Валерик брав це на себе (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 85).
4. лінгв. Властивість за значенням формальний 6. Формальність мови.